Міжмор’я як альтернатива ЄС і НАТО для східноєвропейських держав

7 хв читати

Несподіваний вихід Великобританії з Євросоюзу залишив багато питань. Тотальна невизначеність, котру приніс Брекзит, шокувала навіть непричетних та далеких від політичних міжконтинентальних інтриг. Головним питанням стала наявність єдності в західному світі, та загальна доцільність ЄС як окремого цивілізаційного проєкту. Звісно, вихід Сполученого Королівства з Європейського союзу  не призвів до серйозних геополітичних змін, але саме такі дії могли спонукати ряд східних держав почати сумніватись в силі та єдності західного світу. Серед інших держав-членів політичні розбіжності стали наслідком дисонансу думок щодо основної політики ЄС. Особливо ця тенденція помітна серед країн Східної Європи. У цих реаліях виникла потреба у створенні нового союзу, здатного «перезавантажити» всю західну цивілізацію та повернути Європі лідерство
у світі.

Геополітична ситуація Києва, Кишинева та Тбілісі – на абстрактному рівні – подібна до ситуації в нових державах Центральної та Східної Європи, утворених після Першої світової війни, таких як Польща, Чехословаччина, Литва, Латвія та Естонія. Як і ці держави у міжвоєнний період, Україна, Молдова та Грузія зараз перебувають у геополітичній «ямі», а їх суверенітету загрожує сусідня держава із радикальними ревізіоністськими поглядами. Росія вже зробила всі три країни «failed states» шляхом активного підбурювання та цілеспрямованої підтримки сепаратистських рухів. Без допомоги Москви сепаратистських загонів у цих країнах, мабуть, не було б.

Грузія, Україна, Азербайджан і Молдова тепер є членами так званої Організації за демократію та економічний розвиток, відомої під абревіатурою ГУАМ. Об’єднання чотирьох країн у цю коаліцію віддалено нагадує міжвоєнний східноєвропейський проєкт під назвою «Міжмор’я». Після розпаду старих багатонаціональних держав польські та інші політики колишніх залежних територій різних імперій у Європі розвинули ідею об’єднання своїх націй між Балтійським, Чорним та Адріатичним морями. Головною метою середземноморських
і подібних проєктів було зміцнення відносної безпеки самих ослаблених радянським режимом країн та створення альянсу, який утворив би своєрідну буферну зону між потенційно ревізіоністською Німеччиною та Росією/СРСР. Але ця ідея так і не була реалізована між 1918 і 1938 роками та не могла перешкодити Мюнхенському договору.

Середовище міжнародної безпеки перебуває у стані глибокої кризи, яка, за оцінками, є найбільшою
з часів початку холодної війни. Експерти та політики заговорили про загрозу глобального конфлікту, котрий має потенціал зародитися Східній Європі.
У постбіполярному світі економічна стабільність
і процвітання Європейського спільноти забезпечувалося чинною системою міжнародної безпеки. Внаслідок російської агресії проти України, окупації Криму та подій на сході України, європейська система та глобальна безпека виявилися значною мірою безпорадними та неефективними, що ставить під сумнів можливість подальшого сталого розвитку
на континенті.

Альянс України, Великої Британії та Польщі, заснований  17 лютого 2022, являє собою військово-політичний формат тристоронньої співпраці цих країн для протидії російській загрозі та спільної роботи заради європейської безпеки. Створення нової осі Лондон-Варшава-Київ відбувається на тлі суттєвого загострення безпекової ситуації на кордонах нашої держави та активного постачання Сполученим Королівством зброї Україні. Незалежність Сполученого Королівства від ЄС дозволило сформувати нову доктрину безпеки та вберегти мільйони життів від російської загрози. Стратегічний план на створення нового регіонального союзу показав не лише, що «гуртом і батька легше бити», але й можливість створення нового майбутнього для східної Європи без страху та непередбачуваності.

Різні концепції Міжмор’я, які відрізняються як інтенсивністю та ступенем інтеграції (від союзу держав до конфедерації чи навіть федерації), так і кількістю членів (деякі концепції розглядають лише конвергенцію України та Польщі), тоді як інші охоплюють значно ширше коло держав – «Простягаються від Адріатики до країн Балтії». Навіть із самої назви це зрозуміло – під ідеєю Міжмор’я розуміють створення блоку держав, що простягається від Чорного до Балтійського моря. В рамках певних концепцій пропонується розширити союз до узбережжя Адріатичного моря.

Україна, Польща, Білорусь, Литва тісно пов’язані з ідеями Міжмор’я. Іноді до цього переліку додають Латвію, Естонію, Словаччину та деякі інші країни, але реалістичною виглядає модель українсько-литовсько-польського альянсу з можливістю подальшого розширення.

Суть проєкту полягає у зміцненні співпраці між цими країнами, активізації економічного співробітництва, забезпеченні взаємної підтримки країн-учасниць на міжнародній арені та забезпеченні взаємних гарантій безпеки. Створення союзу
у надзвичайно важливому з точки зору геополітики регіоні має забезпечити формування поясу між Західною Європою та Росією. Очевидно, що новостворене Міжмор’я претендувало б на роль незалежного гравця в регіоні, віддаленого як від Росії, так і певною мірою від ЄС. Така тенденція є яскравим проявом регіоналізму, який міг би стати певною альтернативою глобалізації для країн Міжмор’я. Нав’язана країнами Заходу неоліберальна модель глобалізації вочевидь не є універсальною та загальновизнаною, вона виявилася «чужою» для ряду європейських країн, зокрема, консервативних України та Польщі. Щоб стати відповіддю на нав’язування неоліберальної моделі глобалізації, первісному ідеологічному забарвленню Міжмор’я мало копіювати західноєвропейський лібералізм, а радше характеризуватися як національний консерватизм.

Якщо Україна та її народ хочуть не лише успішно протидіяти російській агресії, але й мати шанс на активний подальший розвиток після перемоги, то потрібно шукати нових друзів та поглиблювати співпрацю зі старими. Країни східної Європи чудово розуміють, що у разі успіху російського наступу вони можуть стати наступними на шляху у «визволителів», і це може стати ключовим фактором до формування нових регіональних союзів
в економічній на політичній сфері. Питання не лише
в тотальній залежності України від західної допомоги та майже рецесивної економічної ситуації. Основна проблема полягає, радше, у відсутності чіткого бачення майбутнього, адже всі війни рано чи пізно закінчується, і Україна має не лише перемогти, але й реалізувати перемогу як досягнення та шанс на краще майбутнє для себе та для всіх держав-сусідок. Польща та Великобританія на цей момент наші головні союзники, та сучасний світ це набагато більше, ніж просто мапа на м’ячику.



 $ 37.0   38.4   8.2